Самовільне залишення військової частини військовослужбовцем: суд ухвалив вирок у справі

Заступник начальника штабу батальйону військової частини без дозволу командування 12 серпня 2019 року самовільно залишив військову частину в смт Ярмолинці і поїхав додому на Житомирщину. Там він був до 27 серпня 2019 року – дня, коли з’явився до військової прокуратури.

Із обвинуваченням у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану (частина 4 статті 407 Кримінального кодексу України), офіцер опинився на лаві підсудних Ярмолинецького районного суду.

Під час судового розгляду справи він пояснив, що в 2016 році добровільно вирішив укласти контракт на військову службу. Йому запропонували пройти переатестацію, прийняли на службу. Але, попри неодноразові звернення, контракт з ним так і не уклали. Через відсутність контракту він писав рапорт на звільнення. Потім ще один – про звільнення за станом здоров’я. Та замість звільнити чи направити на лікування, його перевели на більш відповідальну посаду.

За словами обвинуваченого,12 серпня 2019 року його примусово повезли в лікарню у Скаржинці для проходження огляду на стан сп’яніння, хоча він алкоголь на службі не вживав. Перебуваючи у важкому психологічному стані, залишив лікувальний заклад та поїхав додому в Житомирську області, де був до 27 серпня 2019 року.

Командир батальйону військової частини, де служив обвинувачений, розповів, що 12 серпня 2019 року старшого лейтенанта не було на ранковому шикуванні. Його знайшли в гуртожитку військової частини з ознаками алкогольного сп’яніння та направили на освідування до лікарні у Скаржинцях. Проте він, відмовившись від огляду на стан сп’яніння, зник. Відтоді й до 27 серпня до військової частини не з’являвся.

Ці обставини підтвердили й решта свідків-військовослужбовців. Додавши, що обвинувачений говорив, що у нього немає контракту, але факт служби визнавав і отримував зарплату, відпускні, речове забезпечення, усі гарантії військовослужбовцю було надано.

Суд відхилив посилання захисника обвинуваченого на те, що його підзахисний не був військовослужбовцем, оскільки з ним не було укладено контракт.

Як встановив суд, 16 вересня 2016 року видано Наказ Міністра оборони України про прийняття солдата запасу (обвинуваченого) на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, призначення заступником командира батареї та присвоєно в порядку переатестації військове звання «старший лейтенант». Проте контракт залишався не підписаним обома сторонами, хоча військовослужбовець проходив службу у військовій частині і отримував зарплату та всі інші види забезпечення.

Відповідно до висновку судового військового експерта, фактичне виконання умов контракту його сторонами – Міністерством оборони України та старшим лейтенантом протягом проходження військової служби у ЗСУ – дають підстави стверджувати про його чинність і розповсюдження його наслідків на обидві сторони з моменту фактичного виконання до завершення терміну його дії.

«На факт самовільного залишення військовослужбовцем Збройних Сил України старшим лейтенантом військової частини 12.08.2019 відсутність укладеного (підписаного сторонами) між ним та Міністерством оборони України контракту, умови якого фактично виконувались сторонами – не впливає», – ідеться у вироку суду.

При призначенні покарання суд врахував, що злочин, передбачений частиною 4 статті 407 КК України, належить до категорії тяжких, обвинувачений за місцем служби характеризується посередньо, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Обставинами, що пом’якшують йому покарання, суд визнав вчинення злочину внаслідок збігу негативних для обвинуваченого обставин: погіршення стану здоров’я, неможливість вирішення питання щодо контракту, щодо обстеження та лікування тощо; його стан здоров’я, зокрема, те, що він має інвалідність (захворювання пов’язане із захистом Батьківщини). Суд також взяв до уваги, що обвинувачений має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасником бойових дій; фактично визнав вину, шкодує про вчинене, а також те, що він неодноразово усно і письмово звертався до керівництва щодо належного оформлення контракту, однак це не було вирішено, як і питання щодо звільнення його за станом здоров’я.

Відтак суд дійшов висновку про можливість призначити обвинуваченому покарання із застосуванням статті 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст.407 КК України, у виді штрафу.

Визнавши колишнього військовослужбовця в/ч винним у інкримінованому злочині, Ярмолинецький районний суд призначив йому покарання у виді 8500 гривень штрафу.

Вирок ще не набрав законної сили і може бути оскаржений до апеляційного суду.